Вже не пам’ятаю, хто саме з письменників зізнався, чому герої його книг мають саме такі імена, а не якісь інші, точніше – він пояснив, за яким принципом він їх вигадував або підбирав. Все було банально просто: він просто читав склад національних збірних з футболу тієї чи іншої країни і відбирав ті імена, які йому підходили найбільше.
Крім того, мене завжди веселило, які у іноземних фільмах або романах використовуються імена українців або ж росіян: вони були якісь дивні. Я знаю чи не єдиний випадок, коли західний автор використав ім’я, яке більш-менш звучало правдоподібно та автентично, і це Том Кленсі, який дав одному зі своїх героїв – кагебісту – прізвище Путін (роман і фільм «Полювання на «Червоний Жовтень», на фото).
Я не цікавлюсь футблом, але цей принцип вигадування імен, аби вони були природніми, мені сподобався. Однак я дивився ще й на склади урядів.
І ось як в мене це вийшло (зліва – ім’я в романі, справа – в кого я позичив це ім’я):
Артур Де Брейне, Папа Римський Климент - ...
Підписуйтесь на мій Patreon, аби слідкувати за "Гідом по Кроку", який постійно оновлюється.