Ольга Бутенко працювала трейдеркою в компанії «Агора Трейд» вже вісім років. Свою кар’єру вона починала аналітиком ринку зернових і олійних культур, а згодом вирішила, що вже має достатньо знань, аби почати торгувати.
Для неї це було вкрай важливо, адже лише трейдери отримували комісійні виплати. Вона була амбіційною і незалежною, і, нікому нічого не кажучи, у тому числі рідним, розпланувала своє життя так, як сама того хотіла, а для здійснення її планів були потрібні гроші. Що ж це був за план? Рятувати світ, звісно.
Вона вже так багато знала про аграрний бізнес, що почала готувати себе до того, аби одного дня зайнятися ним самій, а саме маркетингом і допомогою чисельним фермерам з продажами – саме це було їх найслабкішою місцем, вона знали як виробити продукти, але, за великим рахунком, не знали, як його продати більш вигідно.
Трейдінг був однією з ланок довгого ланцюжка від вирощування культур до продажу. Заглиблюючись у кожну з них, Ольга збагачувала себе досвідом і знаннями, а також грошима, які, хто знає, одного разу дозволять їй розпочати власну справу.
Маючи за контрактом півтора відсотки з кожної успішної угоди, Ольга одразу почала добре заробляти, адже компанія, де вона працювала, продавала майже по всьому світі, і її річний обіг коштів вже перевищив мільярд доларів. Одна невелика вдала угода, що приносила компанії, скажімо, триста тисяч доларів прибутку, поповнювала банківській рахунок Ольги на чотири з половиною тисячі. А таких угод могло бути по три-чотири на місяць.
Звісно, не все було так райдужно.
Трейдери майже не мали права на помилку, оскільки через невдалі угоди не лише вони не отримували свої комісійні, а й вся компанія втрачала колосальні суми. Звісно, всі знали золоте правило трейдингу, яке звучало так: кожна угода – це ризик, за який відповідає той, хто продає, але всі мають погодитись з тим, що невдалі операції у цьому бізнесі – його невід’ємна частина. Тому в «Агора Трейд» молилися на своїх трейдерів. Мали б менеджери компанії трохи більше креативності, сяючий банер з цими словами мав би висіти на даху хмарочоса, у якому було розташовано офіс «Агора Трейд». Проте керівництво компанії наскільки покладалось на своїх трейдерів, настільки ж навішували на них велику відповідальність і тиснули на них, бо насправді красиві, гучні і пафосні гасла не вартували жодного центу, коли власники не отримували прибутку. Кожен другий трейдер мав ознаки втоми і стресу, а ті, що таких ознак не виказували, насправді переживали все самі в собі, тому одного разу все одно не витримували і виходили з берегів: кричали на оточуючих, пиячили, вживали наркотики, руйнували власні шлюби, втрачали нормальний батьківський зв’язок з дітьми, а один з трейдерів стрибнув з вікна офісу – з двадцять другого поверху. Всі добре розуміли, що на свої комісійні трейдери заслуговують цілком.
Але одного разу Ольга Бутенко, мабуть, найспокійніша, найрезультативніша, найтихіша і найврівноваженіша з поміж усіх трейдерка, не отримала на свій рахунок зароблені нею на попередніх угодах гроші.
Повний текст тут.